Весна – не сяє і не гріє,
Холодний вітер хижо дме,
І замість вогнища надії
Зневіри згарище німе.
Іду безцільно без зупину -
Минаю урвище і схил,
А вітер зло штовха у спину,
Взлетів би – та немає крил.
Чиїсь слова жевріють в серці,
Чиїхсь зізнань п’янить трунок,
Верба самотнья долу гнеться,
Зігнусь і я, як вийде строк.
Падуть, мов листя, сподівання,
Вир вирве з рук слабких весло -
Моє коханячко останнє,
Із бур’янів не проросло.
Весна не сяє і не гріє –
Реве холодний буревій,
Вгасає вогнище надії,
Позбувшись милих серцю мрій.
10.04.2013
|