Поблідла ніч, освічена зорямИ, Усюди тихо, лиш годинник на стіні, Нагадує, що час прийде за нами, За кимось вдень, когось вкраде він увісні. Пуста кімната, спокоєм повита, Розкидані десь іграшки в куті, Підлога килимами вкрита, Немає місця в хаті тій біді. Біля вікна під місячним промінням, Там де кімнату світлом пробиває, Стоїть дідусь старенький і поблідлий, Він там бабусю вже давно чекає. Очі без кольору у нього, Пусті, без світла, без життя, На ньому одяг знищений, убогий, І заглядає той дідусь десь в небуття. Стоїть, чекає, непомітний, Коли до нього спуститься бабуся, Коли прийде той час завітний, Вони побачаться і обіймуться. І ось, по сходах чути кроки, Старих і змучених ніг крок, Тих ніг, що бачили вже світ, і всі його мороки, Тих ніг, яким світ вже не раз надав урок. Стара бабуся в одязі нічному, Додолу спуститься, побачить діда, Пройде ще кілька кроків в мороці німому, Надіне окуляри і почне радіти. Він підійде, обнімуться старенькі, Сльоза з очей в них потече, Вони згадають, як були іще маленькі, І як кохання до сих пір в серцях пече. Будуть стояти так в обіймах до світанку, Вдивляючися мовчки у віконце, І зникнуть, десь біля самого ранку, Коли вже обрій освітить захоче сонце. …………………………………………………………….. - А де наша бабуся,- внучка запитає, Коли закінчиться вже траурний похід, - Вона на небі, звідти зараз споглядає, А з нею молодість її і наш старенький дід. ………………………………………………………………………. Отої ночі, у північну пору, Прийшов дідусь забрати із життя, Свою бабусю, вже стареньку й хвору, Але таку кохану, й відлетіти в небуття.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1984 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
