Продавши честь за пару мідяків, Шукай натхненно серед інших зраду, Складаючи реєстр земних гріхів. Та лиш одне прошу: мене не згадуй.
Свій шлях торуючи пунктиром сліз, Їх джерело брудним квачем розмазуй. Готуй із душ загиблих прес-реліз, Та лиш одне прошу: мене не згадуй.
На п’єдесталі в гордій самоті Нове життя в подробицях вигадуй. Твої думки – піднесено-святі! Та лиш одне прошу: мене не згадуй.
Коли ж зберешся в спокій відійти І осягнеш блаженну потойбічність, Згадай мене! Руйнуються світи?
Для покаяння Бог дарує вічність…
|