- Вже не буду я з тобою Зустрічатись під вербою… Забери від мене руки, Зупини пекельні муки! Ти забув, як ми любились В час, коли сади розвились. Віддавалися коханню І п’янкому цілуванню. Як на тебе до нестями Я чекала вечорами… Виглядала до пів ночі Виплакала карі очі… Ти гуляв, а я чекала Рушників не віддавала, Мала всю свою надію, Прийдеш у якусь неділю Із послами чи сватами, За позволенням від мами. Ну, а ти прийшов, небоже, «на тобі, що нам негоже» Ти своє – відпарубочив, Що хотів - у те й ускочив. Є у тебе зараз пара, А для мене туга й кара, Бо я плачу і страждаю Все тому, що тя кохаю!…
Верба і верболіз дуже поширена рослина в Україні, та й догляду великого не потребує. Колись казали, що ввіткнеш кілок у тин, а з нього верба виросте...от вона і стала оспівуватись народом.Дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
Гарний вірш