В літню ніч зіристу Розірве намисто Небо. І на воду чисту Сипляться іскристо Зорі. Місяць за зорею. Йому в слід за нею Треба. Пісню про кохання Проспівать до рання В хорі. Він пливе по плесу І зорю чудесну Ловить. Та грайлива зірка Усміхнеться гірко Мовить: "Не ходи за мною Не пливи водою Друже. Усім своїм серцем Я кохаю сонце Дуже. Знаю, що не буду Я для нього чудом- Згасну." І тому щоночі Небо зореточить Рясно.
|