Одного разу я побачив,
Ой ,дівчину та непросту,
Собі б ніколи не пробачив,
Якщо б не закохавсь в таку.
Ходив,блукав,я думав-важко
Признатись серцю й в боротьбу
З полоном вп’ятись,і ромашку
Тобі я в руки принесу.
Проходив час,весна минала,
Твоя улюблена пора,
Душа моя знов оживала,
Причина-це твоя краса.
Минув ще місяць,я чекаю,
Чого чека?Одна журба…
На певну мить я завмираю,
Чому?-Бо ти прийшла.
Усмішка твоя,карі очі
Сповили душу,серця крик
Ви припинили,бо ж дівочі,
Затамувавши мені дих,
Ви про кохання щось казали,
Я марив вами,а вуста
Мені ще з далеку казали
Ім’я їй Ліна,чарівна.
І мій рум’янець,коли бачу,
Засвідчив,що кохаю я,
За тебе долі я віддячу,
Якщо ти будеш вже моя.
Та це думки,мої печалі,
Тривожить лиш одне мене,
Мені начхати на моралі,
Чи зможу бачити тебе?
Кохати,ніжно цілувати,
Троянди,Ліні,принести ,
Бо вже не можу я мовчати:
«Чи будеш,Лін,зі мною ти?» 
| 
у Вас 
0
Дякую=)))
Все від серця=)))
За так приємні побажання=)))
