З блакитних і ясних очей Лились діаманти сліз В тягучих потемках ночей У душу твій ворог ліз. Проник під покровом ночі, Як злодій, безжальний тать.
"Але ж ти сама цього хочеш?"- Німа...бо нема що казать. Для тебе яка вже різниця Хто в гості у дім завітав. Розмови не варті мізинця І хто що забрав, що віддав Всерівно. В болоті зневіри Хапайсь не хапайся за тінь Обманів, пустої довіри, Болючих до смерті прозрінь.
Віддалась на волю долі. Надії слабі і кволі. Та серце так сильно тріпоче Що хоче? Ну що воно хоче?
|