Знов іду

(Переклад сонета  №27 В.Шекспіра)

Знесилений в дорозі, я ночами 

Заснути хочу, віддих щоб знайти. 

Лише приляжу - знов іду шляхами, 

У мріях,  до незмінної мети. 

У котрий раз стезею пілігрима, 

До тебе мчать  думки серед ночей. 

Я бачу тьму,  що і сліпому зрима, 

Так не закривши стомлених очей. 

В пітьмі тебе шукаю кликом серця

І розумом,  - не зору глибочінню.

І навіть тьма прекрасною здається -

Як світлою ти в неї входиш тінню.

Спокою від кохання не знайти.

Вдень і вночі повинен я іти.

19.07.2013р  Пилип  Тихий

Сонет 27 Оригінальний текст

 Weary with toil, I baste me to my bed,

The dear repose for limbs with travel tired,

But then begins a journey m my head,

To work my mind, when body's work's expired;

For then my thoughts (from far where I abide)

Intend a zealous pilgrimage to thee,

And keep my drooping eyelids open wide,

Looking on darkness which the blind do see;

Save that my soul's imaginary sight

Presents thy shadow to my sightless view,

Which, like a jewel (hung in ghastly night),

Makes black night beauteous, and her old face new.

Lo thus by day my limbs, by night my mind,

For thee, and for myself, no quiet find.

------