Якщо
твій взір сягне мойого неба, а серце переколе поцілунок, я стану
сонцем, закочусь до тебе, щоб ти забув про влитий в життя трунок. І ми
удвох полинемо крізь хмари, далеко, ген, за синій небокрай. Хай скаже хтось,
що ми удвох не пара, нам байдуже - ми відуваєм рай. І щастя, невимовно
спіле, таке, що хвилями виблискує в воді. Лиш не зникай, розвій тумани
білі, мій промене у досвітку ясний.
Хай скаже хтось, що ми удвох не пара, нам байдуже - ми відуваєм рай.....і це головне
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.