Вітер розгойдував хвилі в Дніпрі,
Гучно ревіли пороги.
Берег далекий губився в імлі,
Серце стискала тривога.
Човнику, човнику! Як же ти, як?
Весла із рук вириває.
Чи то я встигну, чи пан-водоспад
В вирі мене поховає.
Раптом штовхнуло. Під човником дно.
Берег крутий нависає.
Світиться в хаті єдине вікно.
Любка не спить і чекає.
Як я до серця її пригорну,
Як її пестити буду.
А про негоду і долю сумну
Враз і навік позабуду.
Серпень, 2013
|