ЗОРІ ТА SKYPE

Про нас пам’ятатимуть зорі та skype,

Й маленькі провулки, що точно для двох,

І в соннім освітленні Краківських кнайп

Згадаєш колись наш сумний епілог.
Облиш дороге в електронних листах,

Залишившись спомином темних ночей,

Життя не шукатиме мирного стяг,

Тим паче, коли рандеву – це e-mail.

Ба, кожен твій день – черговий краков’як,

Танцюєш його, не відкривши вуаль,

А кожен мій день, бойовий мов гопак,

Самотній козак – не боєць-самурай.

Твій пастор – Вишневський, коханець – Шопен,

В душі ти – царівна дворянських епох,

Я - жертва Шенгену й Шекспірівських сцен,

Ось бачиш, немало капканів для двох.
До сліз не спускайся, ну що ти, облиш,

Нам вистачить вдосталь й жовтневих дощів,

Кохатиме Віслу Маленький Париж,

Яку в мережевому світі зустрів.

А що випадкове – то все неспроста,

Про це і без мене ти знаєш сама,

Про нас пам’ятатимуть тихі міста,

Хоч спогади – те, чого більше нема…