Спасти красу

Спасти красу

(Переклад сонета  №65 В.Шекспіра)

Якщо вже мідь, граніт, земля і море

Не вистоять, коли пора прийде,

Чи  вистоїть, чи уціліє в горі

Краса твоя, як цвіт, не пропаде?

Як зберегти красу – цей подих рози,

Коли нещадний Часовий Тиран

Руйнує скелі непорушні, бронзу

І мармур статуй, мов стіну таран?

О роздуми лихі! Де за морями

Для діаманту сховище знайти?

Хто, зупинивши Часу плин руками,

Красу від Часу зможе вберегти?

Ніхто не зможе! Але образ милий

Спасуть рядки, написані чорнилом.

15.08.2013р  (Пилип  Тихий)

Оригінальний текст сонета №65

Since brass, nor stone, nor earth, nor boundless sea,

But sad mortality o’ersways their power,

How with this rage shall beauty hold a plea,

Whose action is no stronger than a flower?

O how shall summer’s honey breath hold out

Against the wrackful siege of batt’ring days,

When rocks impregnable are not so stout,

Nor gates of steel so strong, but Time decays?

O fearful meditation! Where, alack,

Shall Time’s best jewel from Time’s chest lie hid?

Or what strong hand can hold this swift foot back,

Or who his spoil of beauty can forbid?

  O none, unless this miracle have might,

  That in black ink my love may still shine bright.