*** Одкровення стежки Нас ведуть поміж круч, Хрест в людини важкий, Ждем біду голіруч. Живемо у тіні’ Неокрилених мрій, Душу спалює гнів, Гасне зірка вгорі… Ми ж - спиваєм життя, Мов солодкий нектар, Під один ставши стяг, Вдвох тримаєм удар, Разом зводим мости, Що згоріли колись, Прагнем духом рости – А не падати вниз. В цьому світі лукавств Не збираємо крихт, Ми не зносим лекал І хоромів поріг, У пустелях оман Бачим слід від оаз, Після сотень згорянь Воскресаєм щораз. Крізь замети зневір Ми до істин ідем, В мріях линем до зір, Де наш справжній едем. Там, де ріки несуть Невгамовний потік, Віднайти прагнем суть Міжлюдських волокит. Де веселки спивають Блаженство небес – Ми удвох сягнем раю, Пізнаєм себе!
|