***

Такі чужі: ні дотику, ні слова,

 Ні подиху… Лише серцебиття…

Вони зустрілись зовсім випадково,

 Чекаючи на зустріч все життя.

Такі чужі… У кожного є доля

 своя в цім світі: і талан, і гріх.

Та їм єдина випала дорога

Із тисячі не пройдених доріг.

Таких як він нічим вже не здивуєш,

Вона давно не вірить в чудеса…

 А от душа… Душа не чує тіла.

Від щастя рветься, лине в небеса.

 Їх світ, можливо, навіть не помітить.

 Та що той світ? Суцільні віражі…

 Вони ж рідіють, тішаться, як діти.

 Такі щасливі і такі чужі.

 І.Хоміцька