Осінній дощ вже поливав асфальт, від світла ліхтарів блищить дорога, яка веде у парк, а тихий фальш у листі шелестить, як та тривога.
Вона біжить до нього у дощу, а він хоч ллє, але не заважає, впустити думку,що давно люблю,- вона тебе найперша обіймає.
При зустрічі цілує він в чоло, шукають жадно поцілунки губи, вона відчула пристрасті тепло, а запах осені літає всюди...
|