виплекана згадка

Залишишся у серці ти навік,
Як той, кого могла я не зустріти.
Залишишся. Збіжить років потік,
А ти і далі серце будеш гріти.

Єдине, що не зможемо разом –
Ми жити завжди, як одна родина,
Бо спільний вітер щастя обійшов
І я щаслива, як одна людина.

Щаслива тим, що знало серце біль,
Коли тебе щоразу виглядала.
Щаслива тим, що сліз прозора сіль
Ночами вже мене не катувала.

Щаслива тим, що ти обрав мене
Нехай на мить, на вічність нетривалу,
Що те життя буденності пісне
Мою любов не знищило помалу.

Щаслива, що зуміла зачепить
Ті струни серця, що у тебе в грудях.
Повір, воно тебе не спопелить –
Ти краще помічатимеш у людях.

Щаслива і нещасна водночас,
Що наші долі схожі на озера –
Привітні та прозорі стали враз
Чернезними, як хижа, зла химера.

І в’ється поміж плесами води
Тоненька стежка, наче волосина.
І наші не з’єднаються сліди,
Бо я щаслива, як ОДНА людина.