Вт, 05.11.2024, 05:51
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Над прірвою.




  НАД ПРІРВОЮ...

 Над прірвою стояла,
 Відрікалась,
 З життям прощалась у весняний день.
 Вона вже більше Бога не боялась,
 ні чорта не боялась,ні людей.
 
 За що їй це,
 Чому так доля з нею?
 Ще чує, 
           розуміє,  
                    а душа
 вже наче вихор крутить над землею,
 З очей зліта останняя сльоза:
 
 -Сама, сама, 
 сама у тому  винна,
 Лиш тільки я, не винен він ні в чім,
 Тепер відповідати я повинна ,
 Вже більше не побачимося з ним.
 
 Нехай живе,
 нехай буде щасливий,
 Нехай кохає іншу...не мене,
 Чому? Чому не я? Чому ,мій милий?
 Ще тільки крок і все ...усе мине.
 
 Лечу...
 
      *   *   *
 Була весна, прекрасна, 
 ясна, світла,
 сади шуміли,лився спів птахів,
 А у садах черемха буйно квітла,
 від аромату місяць в небі млів.
 
 По воду йшла,
 не йшла ,а мов летіла,
 був вечір тихий,була ясна ніч,
 Біля калини я його зустріла,
 і полилась тихенька наша річ.
 
 За руку він  тримав  мене 
 тихенько,
 Торкнувся ніжно русої коси,
 Тієї ночі так чекала ненька,
 а ми удвох до ранку,до роси
 
 в саду вишневім.
 У його обіймах було так тепло,
 Поруч пасся кінь,
 душа стрілою відлітала в небо, 
 коли очей його стрічала синь.
 
 А завтра знов той сад,
 і та криниця,
 І та верба, і очі ті самі,
 Мені те все тепер неначе сниться.
 А може справді снилося мені?
 
 Та ні, не сон то був,
 а краще б снилось,
 Чому розбив він серденько моє? 
 чому кохання в ньому поселилось?
 -Чому я не зненАвиджу тебе?
 
 Чому
 перед очами твої очі?
 Чом на устах цілунок перший твій,
 горить вонем,його забути хочу,
 А в серці й досі щем, болючий щем.
 
 Весна злетіла,
 наче день єдиний,
 Вже літо нас в покосах зустріча,
 Тобою лиш жила, тобою милий...
 Дурне, дурне закохане дівча!
 
 Ох, як же  вмів ти 
 солодко брехати,
 Шептав ти про кохання без кінця,
 До іншої велів сватів заслати,
 А я ждала, ждала твоє дитя,

 А ти й не знав.
 Та й нащо тобі знати?
 Нічого не змінити вже мені,
 ЇЇ будеш ти ніжно обіймати, 
 так як мене в садочку на весні.

 А ми з дитям ? 
 Що буде далі з нами?
 Хто буду я? Гуляща, без пуття?
 А може було слід сказати мамі?
 Матусю, як же ж вас мені шкодА!
 
 Я знаю, знаю,
 ви б мене простили,
 Та люди не простять мене і вас.
 А може б разом ми б дитя ростили?
 А може щастя Бог мені ще дасть?
 
 Думки, думки,
 Що діяти не знаю,
 Іду в поля, і очі в небеса,
 Я чую, як в  селі музики грають,
 То з церкви мій коханий поверта.
 
 Уже не мій...
 Та як його забути,
 Коли  у лоні б"є нове життя?
 Втопитися, напитися отрути,
 у прірву впасти... Матінко моя!
 
 Ще крок,ще мить
 І вже мене не стане,
 Не провождати вже мені весну,
 Дитя у рай а я у пекло, мамо,
 Не поминайте лихом... я лечу...
 
 
    *  *  *
   
 Лечу... Матусю-ю-ю-ю, 
 не журіться мамо,
 Бо не вартую ваших сліз гірких.
 Хіба могла я залишатись з вами?
 Хіба могла у дім принести гріх?
 
 Ні не могла,
 бо вас судили б люди,
 Матусю мила, ви простіть мене,
 Іще багато дивних весен буде,
 і сум за мною скоро промине,
          простіть мене...
 

Додав: natalka7474 (02.04.2014) | Автор: © Наталя Хаммоуда
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1546 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
1 укран • 22:01, 02.04.2014 [Лінк на твір]
Схиляю голову перед чуттєвістю Вашої душі.
Я думаю матір Вас пробачить.
Пишіть, відточуйте свій талант.
avatar
Справжня народна баллада із глибокими щирими почуттями. Дуже сподобалась.
avatar
3 Asedo1949 • 14:13, 03.04.2014 [Лінк на твір]
Дуже, дуже сподобалося! Классс!)))) 55555
avatar
4 Oksanka • 17:06, 03.04.2014 [Лінк на твір]
55555 respect


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz