Я запрошую вас на побачення, дівчино, панно,
В тихий вечір весняний під верби на дев'ять годин,
В край, де зорі зібрались в сузір'я Велике Кохання,
Де ж ви , панно моя, чом під небом я й досі один?
Де ж ви, панно моя, моя мрія в рожевому платті,
Чом сумує верба, я її відчуваю сльозу,
Десь хлюпоче вода у веснянім зеленім лататті,
Котре пнеться у світ крізь торішню стару рогозу.
Де ж ви, панно, моя, покладіть на плече мені руки,
І здмухніть одинокість мою тихим подихом уст,
Подарую вербі гіркоту невимовну розлуки
І до вас повернусь, моя панно, до вас повернусь.
Знати б тільки, куди, до яких берегів приставати,
Де ви, панно моя, озовіться, я вік вас шукав,
Під сузір'ям Велике Кохання хотів вас кохати,
А насправді весь вік самоту із душі проганяв.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
