Повернути світ загублених ілюзій
Повернути світ загублених ілюзій, Повернути світ забутого дощу, Загубились, мов травинка в дикім лузі, А хотілось, як голодним до борщу. Як дійти - у блок-постах шляхи до тебе, А душа лиш біля тебе не сама, І думки, як вільні птахи серед неба, Тільки неба там нема - тюрма, тюрма. Слово скрутимо у смолені канати, Заплетемо почуття у ланцюги, Утопилися в очах стежки до хати, Тільки з ними утопилися й боги. Перервались перепони, ніби нитка, Перервалися бар'єри, як струна, Так хотілось, та згубилась в полі свитка, Крок лишився, та не встигли до темна. Роки здибились, щоб глянути у вчора, Щоб рука знов дторкнулася руки, Так хотіли - та тісна була обора, Мались знову - світ обрізали роки. Так душа хотіла грітись із душею, Так уста хотіли знову до очей, Тихо жевріла любов, а десь за нею, Дві краплини знов губились між людей. Лиш у згадках віднаходились, як друзі, І летіли крізь зневажене прощу, Щоб вернути світ загублених ілюзій Серед світу вже забутого дощу.
Додав: miknech (24.04.2014)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1415 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Maksymovych : Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
"А риба сама скинула кості"
Ludmilka : Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!
Nemo : Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...