І знову буря емоцій. Це дійсно щось з метафізики. Роздуми, що заставляють домальовувати катринку за картинкою і переживати разом з тим невідомим страждальцем життєвих доріг.
Так, дійсно, пані Катерино, я підняв із душі темні закутки неї і це вийшло досить емоціонально.
Ідей у вірші, як бачите, щодо теми метафізики, не так вже й багато, але... образи, що змальовуються і домальовуються вже читачем передають яскраву палітру відчуваємих персонажем чуттів.
Важко сказати, пане Петро. Як помітили пані Катерина, цей вірш написаний під впливом сильних емоцій і є їх слугою...
Але... Можливо, це є наш Народе, що, почав долати буття і небуття перепони, повстаючи дійсно з колін, показуючи свою величезну силу, але... Знайшлася сила, нібито, більша і... ось він був під вартою і... ось прийшов день страти.
Можливо йде говір про Аррівабене Джованні... Карбонарія саме. Хоча, навряд чи... Його в кінці - кінців за незкоєний злочин - не стратили, а опісля деякого часу виправдали, а отже - це не він.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
