Чи соромно любити?
(Переклад сонета №72 В.Шекспіра)
Щоб потім світ тебе не допікав
Питаннями: за що мене кохала,
Забудь мене, мов я не існував.
У тебе буде доказів замало.
Так мало ти хорошого знайдеш,
Перебираючи мої заслуги,
Що мимоволі на брехню зійдеш,
Щоб якось возвеличить свого друга.
Не треба благородної брехні.
Ім’я моє в труну хай ляже з тілом.
Любов ганьбити я не хочу, ні,
Своїм творінням – цим нікчемним ділом.
Бо сором нам: мені – що натворив,
Тобі – за те, що я тебе любив.
25.04.2014р. Пилип Тихий
Оригінальний текст сонета №72
О lest the world should task you to recite
What merit lived in me that you should love,
After my death (dear love) forget me quite;
For you in me can nothing worthy prove,
Unless you would devise some virtuous lie
To do more for me than mine own desert,
And hang more praise upon deceased I
Than niggard truth would willingly impart:
О lest your true love may seem false in this,
That you for love speak well of me untrue,
My name be buried where my body is,
And live no more to shame nor me nor you:
For I am shamed by that which I bring forth,
And so should you, to love things nothing worth.
|