Доля скрипаля

Нема її. Чекав. Заснув від втоми.

Прокинувся, не знав чому він сам.

Куди ж пішла, десь зникла в невідоме.

Невже втомив її своїм гранням?

У вікна заглядав, шукав в кімнатах,

Може записка, чи роз`яснення яке?

Надворі вечір , а вона не в хаті ,

А що, як вона більше не прийде?

Тремтів від жаху. Знав, життя без неї,

Це так, якби без слуху й без очей.

З  ким він полине в музики алеї,

Відчуть кохання пристрасних ночей.

Ось ніби кроки. Тихий стукіт в двері.

Вона, вона, зійшла його зоря!

Та це була фантазія містерій,

Акорд останній! Доля скрипаля.