Нема її. Чекав. Заснув від втоми.
Прокинувся, не знав чому він сам.
Куди ж пішла, десь зникла в невідоме.
Невже втомив її своїм гранням?
У вікна заглядав, шукав в кімнатах,
Може записка, чи роз`яснення яке?
Надворі вечір , а вона не в хаті ,
А що, як вона більше не прийде?
Тремтів від жаху. Знав, життя без неї,
Це так, якби без слуху й без очей.
З ким він полине в музики алеї,
Відчуть кохання пристрасних ночей.
Ось ніби кроки. Тихий стукіт в двері.
Вона, вона, зійшла його зоря!
Та це була фантазія містерій,
Акорд останній! Доля скрипаля.
| 
у Вас 
0
