Зима... Засніжено...
І настрій зимний,
іду невпинно,
в сніжинках ніжуся.
Я оглянулася,
стоїш мінорний,
такий самотній,-
я посміхнулася-
сніжинки танули
і в тебе, - знаю,
душа страждає-
думки всі ринули,
в минуле кликали,
бо мабуть , винна,
як та дитина
і серце смикало.
Іду у гордості,
та від любові,
тепер у змові,
з своєю дурістю,
але знервована,
та... зупинилася
і обернулася,
а ти в чеканні все ж... грудень 2014 рік
Все , може, вже змінитися сьогодні. Дякую за розуміння, пані Наталія! Миру і добра!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
а дурість - це миттєве. щасти!
ще раз дякую