Ці ночі вони мій жах,
нажаль,
не мають сили подолати.
І ми із ним завжди одні...
І у похмурій тиші,
не роблячи уже нічого,
вивчаючи уважно
всі тріщинки у стелях,
я випускаю подихи,
кілечками, немов із люльки,
немовби все було димом,
що поміж нами мало місце.
Процесс іде...
І якось я існую.
"Існую", що вже і невідоме нам.
А я хотів би...
Сказати лишень тобі
важливі і значущі
колись всі речі.
Й, не перестаючи споглядати
у темряві цю стежку
дивних ясних очей
ані на мить,
що то вони два дива,
що і були тільки мої!
Я міг би іще тобі писати
і спробувати бути почутим
й можливо ти і відповіси.
Та я не залишусь у твоєму сердці.
І сон до мене, що приходить,
несе в собі такий він гучний біль,
що той, гнітучі мої очі,
залишиться зі мною
і де це щастя твого погляду щирої любові
назавжди втрачене в мені.
І тіло, посинаючи із втоми,
звільняє лиця мого свавілля,
що лине в плач страждання божевілля,
він - котрий заполонив ці знищені світи...
Знаєте що головне - ваша поезія дихає життям , може декому ще і невідомим , але чуттєвим , змішання почуттів , слів ,бажань , мрій , це ж ніч , ніж чогось нового , мабуть читаючи ваші вірші я також згадую молодість , коли серце сильно бється в грудях , дрож в крові збиває з пантелику , це ж юність , молодість , бажання чистості , це так добре ! Успіхів вам ! Все краще і краще ! дихаюча поезія - це так захоплююче !
Дякую вам, пане Артуре (karas). Я дійсно вважаю найважливішим у поезії енергію життя, яким би воно не було... що в неї можна вкласти.
Ізнову дякую вам і з повагою.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
