Ви серце ранили моє
Ви серце ранили моє,
Глибоку роз*ятрили рану
І стрімко вивели мене
З дрімотно – зимового стану.
Я став бурхливим, наче грім,
Полощу блискавками ниву;
Мені на радість Ви і всім
Сипнули променеві зливи.
Коли на засів весняний
Вирую холодом та градом –
Ви ж в серпні колос золотий
Принесли з гроном винограду.
Я замітаю Вам стежки –
В стихії придається сила,
Та щоб дійти нам до весни,
Ви розправляєте вітрила.
Я плащ скидаю на гаї –
Шукаю в темряві спокою;
Та все ж світанок й солов*ї
Спішать від вас слідом за мною.
Ще мить – від спраги упаду
До вод цілющих джерела…
Ще мить, ще мить – і пропаду
Без Ваших затишку й тепла.
Ви серце ранили моє,
Глибоку роз*ятрили рану…
Очима, посмішкою, станом
З морозів вивели мене.
Додав: plomin (10.01.2015)
| Автор: © Стасюк Микола
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА