Він знав, що ти тремтиш, Коліна себе видавали. І навіть очі промовчали Далеку кличучи зорю. Проміж тиші, проміж… Проміж владних хвиль В цей час бажала водевіль, І сором запила вином. Між вогких поглядів, Проміж розчулених ночей, У світлі згаданих речей Майбутнім любий поділивсь. І ти тремтіла мов востаннє… Його зізнання! Видихи його! Зі сліз минулого забутого Лишився присмак трав’яний… На стіл заплигали вогні. В стіні тобі ввижалось всяке, Як вітер поцілує в полі маки, Що річка вийшла з берегів. Один мотив – зректися самоти Чи в щасті разом спочивати, Любов завжди, завжди плекати Сердечні ритми висоти. Він бачив все, шалений пульс Відчув торкаючись долоні І струм пекучий біля скроні. Він знав, що ти тремтиш…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
