Він знав, що ти тремтиш, Коліна себе видавали. І навіть очі промовчали Далеку кличучи зорю. Проміж тиші, проміж… Проміж владних хвиль В цей час бажала водевіль, І сором запила вином. Між вогких поглядів, Проміж розчулених ночей, У світлі згаданих речей Майбутнім любий поділивсь. І ти тремтіла мов востаннє… Його зізнання! Видихи його! Зі сліз минулого забутого Лишився присмак трав’яний… На стіл заплигали вогні. В стіні тобі ввижалось всяке, Як вітер поцілує в полі маки, Що річка вийшла з берегів. Один мотив – зректися самоти Чи в щасті разом спочивати, Любов завжди, завжди плекати Сердечні ритми висоти. Він бачив все, шалений пульс Відчув торкаючись долоні І струм пекучий біля скроні. Він знав, що ти тремтиш…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
