meni lyshe 17 i shcho z togo, lyudska lyubov pryxodyt z riznym vikom, pryyshla lyubov uzhe do sertsya mogo, do bidnogo,bez voli-cholovika. Ya znayu-ne poviryte na slovi, kudy yomu koxaty? ne znaye vin shche spravzhnoi lyubovi dytyna shche,potribno pochekaty. Ya znayu shcho dorosli mayut pravo, i shchastya des sobi sami shukayut ta chasom im i zovsim netsikavo shcho tam molodshi zboku vidchuvayut. Ya dumav shcho lyubov-odne lysh slovo, shcho bez pryvyazanosti,znachennya ne maye, teper ya znayu tse bulo ne vypadkovo, spochatku ya lyubyv,teper ii koxayu. Vzhe rik ya tut sydzhu-a niby dvadtsyat, bez nei dni idut yak po rokax, shukaty navit vzhe ne treba vynuvatsya, tse ya,odyn lysh ya,v odnyx slovax. I lyudyam ne pidsylu pochekaty, odna lyubov pryxodyt i vidxodyt, todi chomu lyshe ii ya zmig koxaty bez nei v sertsi lyutyy xolod brodyt. shcho raz dyvlyusya v dzerkalo i bachu, ya svoyu dushu,shcho vognem do nei rvetsya, ya ni za kym ne plakav,a za neyu plachu, i viryu shcho kolys meni vsmixnetsya, Ne tak yak drugu,a yak xloptsevi svoyemu, i potsiluye nizhno i obnime roztopyt lid rozluky v serdenku moyemu, i vsi pechali,boli zrazu znime. Chomu pyshu pro tse,a sam ne viryu?, Chomu ya vse vzhe znayu napered? a ya i dali tu rozluku bolem miryu, i mriyu"ya iz neyu tet-a-tet". poradte dobri lyudy momu goryu, bo moye sertse bidne rvetsya vid pechali "ne prosto virsh pyshu-pro tse shchodnya govoryu, SHCHO BUDE DALI,NU SKAZHIT YAK BUTY DALI...
М-да... Давно я не була під ТАКИМ ВРАЖЕННЯМ від вірша)))))) ____________ Можливо комусь важко читати, тому:
Лише 17
Мені лише 17, що з того, Людська любов приходить з різним віком, Прийшла уже любов до серця мого, До бідного, без волі чоловіка. Я знаю – не повірите на слові, Куди йому кохати? Не знає він ще справжньої любові Дитина ще, потрібно почекати. Я знаю, що дорослі мають право, І щастя десь самі собі шукають Та часом їм і зовсім нецікаво Що там молодші збоку відчувають Я думаю що любов одне лиш слово, Що без прив’язаності значення немає, Тепер я знаю це було невипадково, Спочатку я любив, тепер її кохаю. Вже рік я тут сиджу – а ніби двадцять, Це я, один лиш я, в одних словах. І людям не під силу почекати, Одна любов приходить і відходить, Тоді чуму лише її я зміг кохати Без неї в серці лютий холод бродить. Щораз дивлюся в дзеркало і бачу, Я свою душу, що вогнем до неї рветься, Я ні за ким не плакав, а за нею плачу, І вірую що колись мені всміхнеться, Не так як другу, а як хлопцеві своєму, І поцілує ніжно і обніме Розтопить лід розлуки в серденьку моєму, І всі печалі, болі зразу зніме. Чому пишу про це, а сам не вірю? Чому я все-все знаю наперед? А я і далі ту розлуку болем мірю, І мрію „Я із нею тет-а-тет”. Порадьте добрі люди мому зору (зору-?) Бо моє серце більше рветься від печалі Не просто вірш пишу – про це щодня говорю, ЩО БУДЕ ДАЛІ, НУ СКАЖІТЬ ЯК БУТИ ДАЛІ...
Хоч і кострубатенький, але щирий. І сумніватись не має чого - на відмінно!
Ну а порада яка Вам? Лише одна - час усе розставить на свої місця. Ну а печаль заповніть чимось іншим, добротою до інших, гарним заняттям, чи от віршуванням...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
