Поверни, кохана, те мені ти щастя,
З-за якого в світі злодієм я став,
Поверни ж бо щастя, може, мені вдасться
Повернути серце, те, що в тебе вкрав.
Поверни, кохана, ту мені ти душу,
Що колись за погляд я тобі продав,
Поверни ж ту душу, може, все ж я змушу
Той вогонь горіти, котрий відпалав.
Поверни, кохана, ти мені той спокій,
Що за мур-фортецю довго слугував,
Поверни ж бо спокій, щоби я знав, доки
На цеглинки зваби мури розібрав.
Поверни, кохана, ту свою присутність,
Що у кожнім кроці, що у кожнім дні,
Поверни присутність, бо моя вся сутність
Перестиглим зерном сиплеться на пні.
Поверни, кохана, поверни, кохана,
Поверни до краплі, що в тобі мого,
Поверни, кохана, бо на серці рана
На життя усеньке, скільки є його.
Гарна лірика! Хочеться сказати Вашому ЛГ, що висуває претензії, а, може, просьби, що не повертаються ці миттєвості, словами відомої пісні: Один, лиш раз сади цвітуть...
Гарно! Ваш твір надихнув на" Не повертай дарованого щастя..." Може це виглядає як плагіат якийсь, але рядки сиплють...Дякую за твір.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
