Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Сб, 28.12.2024, 13:25

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 11

Гостей: 10

Користувачів: 1

Nemo

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1059]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2700]

Вірш-пісня [546]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [811]

село

Вірші про мову [282]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [16]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [1000]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [112]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [212]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3399]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [204]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1225]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [320]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4494]

Філософам [1308]

Громадянину [915]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Вірші про кохання

=Легенда про вірну любов =

= ЛЕГЕНДА ПРО ВІРНУ ЛЮБОВ =

Кажуть:- Птах не має почуттів!

Та даруйте, геть у це не вірю:

Відчуваю приязнь і довіру

До сестер молодших і братів.

Як і ми , допитливі такі ж,

Притаманні біль їм і страждання,

І вони очікують кохання,

Подолавши вирію рубіж.

Появився сік лиш на корі,

Лиш різьбою вкрилися верхів*я,

Приступили дружно до гніздів*я

Пара буслів в нашому дворі.

Зарум*янить ранок ледь щоку,

А вони вже порхають , як бджілки,

Тулять – мостять : гілочка до гілки –

Аж гніздо й з*явилось на даху.

Хоч мені й запрошень не було,

Щиро я радів за новосілля,

Бачив пристрасть танців на весіллі

Та малят , що стали на крило.

Очевидцем щастя я їх став:

Якось ранком, випрямивши ноги,

В честь своєї, певен, перемоги

Бусел довго дзьобом леготав.

Чи то я , чи разом у блакить

Ми здіймались стрімко на світанні…

Є іскра в сімейному єднанні –

Бо з плачів багаття не горить.

Це для мене справжнє відкриття:

У птахів є радощі й печалі.

Відкривали Всесвіту скрижалі

Таємниці в проявах життя.

Літо зникло в золоті гаїв,

Наче з мап історії толтеки…

Відлітать здіймалися лелеки

Над багряним вихором садів.

Серця струн торкнувся терпкий щем,

Як побачив, вийшовши у поле,

Що лежав скривавлений і кволий

Мій боцюн у травах під кущем.

Мов тягар , сльозу його несу -

Легко віру втратити Природи!

Бракон*єр з жаги до насолоди

Понівечив пострілом красу.

На руках обачно, як маля,

Помолившись Господу за нього,

По грудках промерзлих ледь живого

Ніс до хати птаха я здаля.

Рани промивав в зимові дні,

Годував з тарілки, як дитину,

Хоч і знав, що барв аквамарину

Повернуть немислимо мені.

Веселивсь , бадьорився, зміцнів,

Став ходити жваво по долівці,

Цокотав і крізь вікно в домівці

В срібну даль до милої летів.

Виживав для чого він і жив?

Щоб стрічать кохану в піднебессі,

Щоб теплом у пам*яті воскресло

Свято світла у країні див.

В швидкоплинність поступу і днів

Закрадався нишком , як свавілля,

Спів весни якимось божевіллям

У буянні свіжих кольорів.

Як лелеці кинути докір

За часи нелегкого чекання?

Лиш почув знайоме клекотання,

Стрімголов з кімнати вибіг в двір.

Йшли якраз до шлюбу молоді:

Забавлялась в танці з іншим другом

Вчора вірна ще йому подруга

На даху в родинному гнізді.

Захитались крони яворів,

Провалилось в темряву пів- неба…

Смакувать з жорстокості чи ж треба

Марнотратством вишуканих слів?

Аж здалось , що й даром я живу:

Як поглянув з розпачу на мене -

Щось було у погляді шалене,

Наче грім і блискавка в грозу.

Зиркав нишком сам на оболонь,

Погрузившись в думи з головою…

Вмив зіниці срібною сльозою –

Та й шугнув в розбурханий вогонь.

Біль земний не зникне, наче сон –

На нещасті щастя смутком скрапне,

Бо любов – це тільки спільне кратне

Двох сердець, що б*ються в унісон!

Микола Стасюк

Розміщено на сторінці: Вірші про кохання, Стасюк Микола

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2207 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів: 0 1 miknech • 17:59, 07.07.2015 [Лінк на твір] Сказати, що гарна поема - це мало що сказати. Вона душевна і сама, як рана на серці лелеки. Єдине, що змінив би - це слово "порхають" у відношенні лелек. Як на мене, воно для цих великих птахів не дуже підходить. Але то так, власні відчуття, бо на весь твір одне слово надважливого впливу справити не може, тим паче, на такий твір.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі