На межі розлуки У темнім небі палають зорі, Схилились верби в німім просторі. Нічні примари - вже в серці пусто. Закрию очі, хоч це й безглуздо. У цьому пеклі ми - діти раю, Нема тут вогнищ, й катів немає, Лиш тихий вечір все країть душу... Не хочу битись з собою - мушу. Згасають зорі, заходить місяць - А ти все стоїш на тому ж місці. Тобі кричу я крізь біль запеклий: "У цьому раї ми - діти пекла..." *** Рема Я співатиму про тебе і про себе, Я співатиму про тихий шепіт трав, Я співатиму про чисте синє небо, Я співатиму, щоб ти мене впізнав. Хай мій голос - не криштальний дзвоник; Хай мій страх у серці ожива; Хай мій погляд - лиш слабенький вогник; Хай мій голос мертвий. Я - жива!
|