Не знаючи

За вікном – похмуре небо,
такий же стан в моїй душі.
Не знаючи я думаю про тебе.
Твій образ вже такий близький мені.

Закрию очі – постать намалюю
Й шукатиму її з поміж людей.
Не знаючи – уже люблю й цілую.
Хоч ти для мене тінню є з тіней.

Бо тінь – це лиш відбиток певний.
я не розгляну в ній обличчя твого рис.
На мить проникне в серце страх даремний
Бо так боюся втратить тінь колись

Не знаючи – а вже боюся втратить
Не знаючи хіба можливо полюбить?
Та я, не знаючи, готова все в житті віддати,
Щоби колись цю тінь в реальність воплотить.