Наша зустріч була не придумана...Про неї подбав сам Бог. День як день,але раптом твої очі. Такі очі,яких я завжди боялась,карі і такі ніжні. ТИ посміхався,а я ніяковіла. Перші повідомлення,перші емоції,перші очікування..я все це згадую з посмішкою. Я тоді й уявити не могла ,яким ти станеш дорогим мені! А потім довгоочікувана зустріч...ми щось говорили,море переживань,і згодом аналізуючи це все,я не вірила що це все зі мною. Минали дні,зустрічі частішали,я знала про тебе мало,а ти читав мене як відкриту книгу..Я все ще не вірила своєму щастю,не вірила твоїм словам,але твої очі для мене стали всім.Я поверталась додому від тебе на крилах щастя.Для мене сенс нового дня полягав у тому,щоб побачити тебе.Я боялась ,що це буде зла насмішка долі,бо я не заслужила ще свого щастя. Ми розмовляли про загальні теми,я боялась кожного свого руху,боялась що це дійсно буде розіграш,і в кінці актори цього театру насміються з мене.Коли наближався час розлуки, тривога з"їдала мене,я знала наступить час і твоє серце забуде мене,збайдужіє,окам"яніє.
Ти знаєш,я могла і можу,тисячі раз помилятись в житті,але втрата тебе ,це найболючіша рана в моєму серці зараз. Фінал відомий нам обом.Ти не повірив.Я не втримала. Я уявляла ще тисячі варіантів нашої зустрічі,але зараз зрозуміла , що писати тобі листи ,це напевно,буде найправильніше. Я була великим "ЗАБОРОНЕНО" в твоєму житті. Я не ідеальна,не найкраща,в мене море комплексів(ти навіть уявити не можеш через які дурниці я страждаю),я намагаюсь бути сильною,коли треба бути жіночною,і навпаки,коли треба моєї сили,я здаюсь. В голові було тисячі варіантів як все виправити,але побачивши тебе,забула про все на світі,і так нічого і не змогла. Ти зробив вибір.За нас двох.Як в тому страшному кіно. І я до тепер не усвідомлюю,клянусь не усвідомлюю,що це дійсно фінал. "Ми подарували один одному багато часу" ,-вважав ти.Для мене ні.Для мене це не багато часу.Для мене тепер це уривки із життя,які треба пережити і загоїти ті рани ,які ти залишив. Я старалась.Я перевиховувала себе,ти не знаєш які звички я подолала . Ми подарували один одному багато часу,а могли подарувати все життя.
Як на мене, то непогано у Вас вийшло. Дивує тільки те чому викладено у категорії "вірші про кохання", адже це не вірш, а проза, яка так і значиться у виборі категорій.
Всім хочеться взаємності і щирості в почуття,але в житті буває по-різному.Гарне і щире Ваше оповідання. П"ятірочка Вам (смайлик не нажимається,вибачте)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
П"ятірочка 
