Ну і скажіть,ну як її ще не любити... за ці слова,за ці листи,за ці признання, як жаль,що біьшого не зміг я ще зробити, а що між нами є:це не любов,-це є кохання. І з кожним днем коханя силу набирає, чекає,коли вернеться до неї, і я також її одну чекаю,- коли я вже приїду до моєї... Моєї киці,мої ластівки у небі, до губ її,очей отих глибоких вона одна,лише одна,що мені треба і скільки я ночей провів вже одиноких... З надією у серці,що "чекає", що буде рада,коли ще мене побачить а як там буде далі,сам не знаю, а покищо я злюся й трохи плачу... Я плакав перший раз,коли казала, за руку взяла і до губ своїх схилила,- коли "люблю" уперше промовляла, і почуття те "дике" в серці запалила. І я без неї кожен день по-новому вмираю, бо я без неї вже не можу більше жити,- я буду з нею,це одне прекрасно знаю, ну і скажіть,ну як її ще не любити!!?
За відвертість - відмінно, але ось віршоване слово трохи кульгає. Тому загальна оцінка - тільки 4. Попрацюйте над твором, сподіваюсь у Вас все отримається
Ну поперше це хаос у розділових знаках, які так і хочуть збити читача з ритму. Я теж не спец у цьому, але і я побачив помилки. А щодо рими яка повинна бути, то тут я не порадник, бо ж не віршую, але відчуваю, що треба частину замінити.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
