Серед поля посадив свою тополю,
Серед степу коней він своїх розпріг,
Серед віку все шукав свою він долю,
А вона десь загубилась, як батіг.
Серед поля пірамідою тополя,
Серед степу коні ген за виднокрай,
А у нього: - Де ж ти, де ж ти, моя доля,
Відшукайся, знак мені якийсь подай.
Та мовчання поміж листям аж до крони,
А над степом, а над кіньми, між отав,
Хриплим голосом віщують щось ворони,
Та чи знак то, чи лиш птахи – він не знав.
І тоді лиш, як усохла вже тополя,
І тоді, як одичавів геть табун,
Серед літ його з’явилась раптом доля,
Промайнула, він же навіть не збагнув.
Серед поля знов садив нову тополю,
Коней, зведених у дикість, запрягав,
І шукав свою давно минулу долю,
Що горнулась, тільки він її не взнав.
Мабуть крепко перебирав і лишився ні з чим..., а, може, й справді доля його без пари бути...життя...кому квітки, а кому будяки...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
0
