Чт, 07.11.2024, 05:39
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Серед поля посадив свою тополю

Серед поля посадив свою тополю,
Серед степу  коней він своїх розпріг,
Серед віку все шукав свою він долю,
А вона десь загубилась, як батіг.
 
Серед поля пірамідою тополя,
Серед степу коні ген за виднокрай,
А у нього:  - Де ж ти, де ж ти, моя доля,
Відшукайся, знак мені якийсь подай.
 
Та мовчання поміж листям аж до крони,
А над степом, а над кіньми, між отав,
Хриплим голосом віщують щось ворони,
Та чи знак то, чи лиш птахи – він не знав.
 
І тоді лиш, як усохла вже тополя,
І тоді, як одичавів геть табун,
Серед літ  його з’явилась раптом доля,
Промайнула,  він же навіть не збагнув.
 
Серед поля знов садив нову тополю,
Коней, зведених у дикість, запрягав,
І шукав свою давно минулу долю,
Що горнулась, тільки він її не взнав.
 

Додав: miknech (06.01.2016) | Автор: © Михайло Нечитайло
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1141 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
0
1 leskiv • 17:50, 06.01.2016 [Лінк на твір]
respect table-9
avatar
0
2 Asedo1949 • 20:27, 06.01.2016 [Лінк на твір]
Мабуть крепко перебирав і лишився ні з чим..., а, може, й справді доля його без пари бути...життя...кому квітки, а кому будяки...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz