На далеких берегах,
Де синів дощів туман,
Пролітала ти, як птах,
Відлітала, як обман.
У містах далеких снів,
Де в соборах грав орган,
Ти звучала, ніби спів,
І мовчала, як обман.
У степах, де збляк розмай,
І від сонця згірк бур’ян,
Ти з’являлась, як ручай,
І спливала, як обман.
У душі, де стільки літ
Ти була, як отаман,
Ти роджалася, як світ,
І вмирала, як обман.
У житті, де квітне мак,
А його вернуть в дурман,
Ти була, як долі знак,
Я ж бо сам був, як обман.
|
у Вас 
