Як Фенікс-птиця з попелища,
Відроджуюсь з руїн,
І вітер стрімко свище
Над древньою з країн.
Я був жерцем колись
І бачив велич цих пустель,
Коли спинявся кожен і моливсь
Красі оаз. О, Мускатель,
Чарівна пері!
Скільки разів проходив я повз твої двері,
Скільки разів я був близький настільки,
Щоб заглянути в твої очі?!
Мабуть, зірок на небі ж стільки,
О ці безсонні ночі!..
Жерче!
А в тебе грудях б’ється справжнє серце:
Ти теж цінуєш все земне —
Красу, що все одно мине!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
