Між нами диміли гори.
Між нами палала осінь.
Повірила, заговориш
мій смуток на віщу просинь.
Повірила, намольфариш -
і тугу свою забуду,
допоки бентежні хмари
шукатимуть сонця згубу...
Ступила на стежку темну.
Казав же ж: де темно - зорі!
А там голосили ревно
лиш тіні жаскі в затворі.
Злякалась, не приступила!
Та пізно, з-під ніг - каміння...
Казав, що даруєш крила?
А вийшло, що то - падіння.
Його вже й не заговориш.
Зосталась оманна просинь
десь там, де диміли гори.
Десь там, де палала осінь...
12.08.16 р.
все більш - менш. тільки від рими оінь - просинь таким профі, як Леся, на мою думку, треба відходити. то вже штамп такий ого. щось шукати свіішого. зосталась омана досі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
