Я НЕ ЗМОГЛА
Я НЕ ЗМОГЛА
Я не змогла. Прости мені мій гріх...
Я не змогла лиш другом залишитись.
І закохалась людям всім на сміх.
Тепер не знаю, як без тебе жити...
Бракує слів і сили не стає.
А ти так щиро дивишся у очі.
Аж млосно на душі моїй стає.
І серце в грудях голосно стукоче.
І руки затремтіли... Іще мить
І я відвернусь. Ти не мусиш знати,
Як сильно в грудях в мене все болить.
Як хочу я в цю мить тебе обняти.
Не маю права. Ти чужий. Не мій.
Між нами сто віків лягли рядами.
Твій образ ще манливо- молодий...
А я на заході стою роками.
Додав: СВЄТОЧ-СВЄТУЛЬЧА (17.11.2016)
| Автор: © СВІТЛАНА БАЛАМУТ
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА