Яскрава у річечку зіронька впала, Вода розплескалась, то – сльози мої. На хвилях любов одиноко гойдалась, Співали на гіллі чужі солов’ї.
Чи, може, ти думав, просити я буду, Благатиму, щоб повернувся назад? Що буду тобі пробачать усі блуди? На жаль, засихає зелений наш сад. Твоїм обіцянкам я більше не вірю, Давно почуття всі замерзли в душі. Як боляче… Більше немає довіри, Сліди твої змиють холодні дощі...
Все сонцем залите… В очах моїх – темінь… Та вірю - воскресне кохання вогонь! І знайде мене наречений мій легінь! За щастям не йтиму сама удогонь.
Дуже гарний монолог получився.А яке закінчення:,,І знайде мене наречений мій легінь! За щастям не йтиму сама удогонь. Браво,п.Надія.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
0
