Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Сб, 23.11.2024, 21:12

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 9

Гостей: 9

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1051]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2699]

Вірш-пісня [546]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [270]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3388]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1224]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [316]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4484]

Філософам [1308]

Громадянину [909]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Вірші про кохання

Пісня про щастя

Ніч цілує передмістя,

опускається на ложе...

Доки росяне намисто

відьми не пішли шукать.

Ти стоїш собі сумирно,

опускаєш долу очі.

Десь же є той окоянний,

що й тебе позвав гулять.

Що слова його солодкі

гостро в'їлися в серденько

і роздерли на шматочки,

тепер спробуй! Відшукай!

Не така йому сумирність!

Відьми смерті його хочуть!

Хочуть крові його випить

показати йому край,

куди йде розбите серце

щовечОра, на світанку,

куди тягне дивна сила,

що їй ймення не дібрать.

Доки діви молодії

квіти в коси заплітають,

ніч - розорена цариця,

тихо стане піджидать.

Перші зорі тільки зблиснуть

разом з'явиться закляття!

Тільки вітер браво ссвисне,

всяк знайде свою біду!

На Івана, на Купала,

в час як всі ввібрались чисто,

поки всі чого бажають,

поки всі чого та й ждуть...

Розгулявся сизий, крила

запускає в вогню коси.

І дурманить срібний попіл,

молодий дівочий шал.

Не одна розпалась вічність,

не одні розбились судьби,

зітнені, павші додолу,

забринівші мов кришталь.

Доки люди щось не бачать,

доки люди чогось просять,

буде місце в цьому світі,

всім леліяти свій жаль.

Серед спалахів яскравих,

попід хмарами сумними,

доки хтось в любовних клятвах

не знаходить собі сну,

хтось тебе саму залишить,

обіцяє та не прийде,

щоби ти в казкові ночі,

в самоті не знала сну.

Хай веде душа на пьяльцях,

розмережена думками,

до холодних, чорних нетрів,

де добра не відшукать.

Доки ніч - стоїш сумирно,

дивишся на їх забави,

наче се тебе торкає

чорнобривого рука!

Доки буде зовсім рано,

тільки стомляться гуляти,

ти сама сумирно прийдеш

до зарослого ставка,

що його не видно днями,

що його не стрінуть люди,

не заблудять в сизих нетрях,

та не прийдуть до води.

То дарма, що брудні води,

вони твоє світло приймуть,

і вмить посивівші думи,

вкриє благородний пил.

*

Доки веселились люди,

доки сонце не приходить,

ти стоїш на тій водиці,

наче лебідь на крилі.

Тільки вклоняться всі мавки,

божевільні чарівниці,

ти замерзши не проснешся

до наступної весни.

Ти тепер Лісова Пава,

смерть закоханому серцю,

що тебе они знаходять,

що ти - жимолость п'янка!

Розійдуться темні води,

але серця не наповнять.

Попід темними ночами,

лиш його веде рука.

- Я тебе колись побачу,

і пробачу кожне слово.

І побачиш справжні нетрі,

від наївної душі!

Я тебе колись пробачу,

зовсім смертного такого,

що не будеш вартим навіть,

цілувати слід ноги.

Прийду на твоє весілля,

стану просто на порозі,

та клясти тебе не стану,

як би сильно не благав!

Ти за зламану, за гордість,

та за вилинялі очі!

Але ти напевно більше,

аніж я там заблукав...

Пробачаю...пробачаю...

і нічого тут такого,

що вона тебе цілує,

спочиває на плечі.

Ані грішного такого,

ані святого нічого,

всеодно, як не стараюсь,

в тобі більше не знайти.

*

Тануть кришталеві брами,

вигаданих замків-мрії.

Золоті, безчесні мури

никнуть поруч із буттям.

Коли дуже сильно віриш,

коли дуже сильно любиш,

будь готова неодмінно

попрощатися з життям.

Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1890 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів: 0 1 Оксанка • 22:34, 15.01.2017 [Лінк на твір] Феєрично ... Помилки є ,але читала на одному диханні. От ,наприклад ,так посивілі миттю думи, вкриє благородний пил. Ви збарежете розмір і наголоси і ритм . Або- На твоє прийду весілля,стану просто на порозі.....а можно віднайти і кращі варіанти,ну це як приклад.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі