Ти знаєш, що я і вже не здивую
І марно писати листами зізнань.
Я тільки сліз і душу марную
Для погляду твого холодних торкань.
І марно, марно рядками кохання
Тривожити іній у твоїй душі,
Не хмільні тобі думи що до світання
Пронизують серце як ніж у тиші.
Ти знаєш, що я, хоча і не хочеш,
Не хочеш ділити навпіл життя.
Словами своїми мені ти пророчиш
Марне й холодне "чуже" майбуття.
| 
у Вас 
2
