Зболено-знедолено.

Може було б не кохати,

Може було б не любити?

Томиться серце у гратах,

Ніде йому прихилитись.

Осінь розправила крила,

Б’ється самотність в вікно,

Туга на серці вселилась,

Вичахло в хаті тепло.

Вітер спалив суховієм

Ниву, засіяну житом.

В полі бур’ян половіє,

Вкрилась земля горицвітом.

Серце, мов пташка самотня,

Б’ється у клітці грудей.

Доля-знедоля дівоча

Маком у тернах цвіте.

Всі почуття з гірким болем

Душу спалили вогнем.

Боже, як хочеться знову

Щастя відчути нове!

Як же було б не кохати,

Й муки не знати довіку,

Крила свої поламати,

Камінь на серце повісить?

Хоч відпалали зірниці

Й весни усі відшуміли,

В жилах ще кров струмениться

Й тіло відроджує силу.

Хочеться ще сподіватись,

Що зацвітуть хризантеми,

Осінь вбереться у шати,

В серце веселки повернуть.

25. 07.17.Олесь Розхристаний.