Може було б не кохати,
Може було б не любити?
Томиться серце у гратах,
Ніде йому прихилитись.
Осінь розправила крила,
Б’ється самотність в вікно,
Туга на серці вселилась,
Вичахло в хаті тепло.
Вітер спалив суховієм
Ниву, засіяну житом.
В полі бур’ян половіє,
Вкрилась земля горицвітом.
Серце, мов пташка самотня,
Б’ється у клітці грудей.
Доля-знедоля дівоча
Маком у тернах цвіте.
Всі почуття з гірким болем
Душу спалили вогнем.
Боже, як хочеться знову
Щастя відчути нове!
Як же було б не кохати,
Й муки не знати довіку,
Крила свої поламати,
Камінь на серце повісить?
Хоч відпалали зірниці
Й весни усі відшуміли,
В жилах ще кров струмениться
Й тіло відроджує силу.
Хочеться ще сподіватись,
Що зацвітуть хризантеми,
Осінь вбереться у шати,
В серце веселки повернуть.
25. 07.17.Олесь Розхристаний.
| 
у Вас 
0
