(11) Відпущу! Я обіцяю, відпущу... (11) Не гляну навіть, а тихо утечу. (11) Не скажу слів, і не торкнуться руки, (11) Вгамую в грудях серця перестуки.
(11) Ти не побачиш сліз, душі ядухи, (11) Не вкриють слід річки, лише посухи. (11) Я завалю прохід до тебе камнем, (11) Засиплю всі стежки піском пустельним...
(11) Лишу на небі райдуги дороги (11) Нажаль по них не ходять людські ноги... (11) Може сльоза пече морозні щоки, (11) Чи навздогін простяг за мною руки...
(11) Не обернусь... не знатиму напевне, (11) Як ти стоїш, немов дитя безмовне. (11) Шукатимеш у мене розуміння, (11) А погляд мій впаде як на каміння.
(10) Не зна куди бреду, та не дійду... (10) Своїй незмозі край он там знайду. (10) Пристану на узліссі, закричу... (10) Я відпущу тебе... Я відпущу.
Дорога панночко, мені теж дуже сподобався Ваш вірш, але дещо я все-таки хочу сказати.Показую знову вірш повністю, щоб добре було видно. У першому катрені був нарушений розмір І у четвертому, чого ми не можемо робити, і я його, як могла справила, а ось останній катрен, на думку автора, може бути написаний іншим розміром, що і спостерігається. Райдуги - це русизм, українське - веселки. Зверніть увагу на риму. В першому катрені я виправила, що була рукИ - перестУки, а в третьому щоки - руки не рима. Проаналізуйте, а взагалі успіхи вже є.
Я дуже задоволена, що Вам сподобалося)! Дуже чекала вашого коментаря... Хоч і підозрювала що перший катрен підкачає(я порахувала)... Дякую за, що разу, цікавішу інформацію, та за Вашу увагу!
П. Катерино, нажаль не знаю, як Вас по батькові, дозвольте і мені дещо сказати. Ви справжня досвідчена чарівниця слова! І мені дуже приємно, що ви приділяєте так багато уваги мені) Та бачте так вийшло, що нові рядки змінили зміст вірша... Вийшло так, що об'єт цього вірша хоче, щоб його відпустити... Та це не так(... Я просто мушу це зробити...Четвертий катрен я підправила. Зверніть увагу будь-ласка, якщо Ваша ласка) А перший не можу так , щоб не змінити суть( ще раз дякую за увагу! Надалі чекатиму Ваших коментарів.
П. Катерино, нажаль не знаю, як Вас по батькові, дозвольте і мені дещо сказати. Ви справжня досвідчена чарівниця слова! І мені дуже приємно, що ви приділяєте так багато уваги мені) Та бачте так вийшло, що нові рядки змінили зміст вірша... Вийшло так, що об'єт цього вірша хоче, щоб його відпустити... Та це не так(... Я просто мушу це зробити...Четвертий катрен я підправила. Зверніть увагу будь-ласка, якщо Ваша ласка) А перший не можу так , щоб не змінити суть( ще раз дякую за увагу! Надалі чекатиму Ваших коментарів.
Тоді я Вас не розумію. Із прочитаного, на мою думку виходить, що жінка переступить через всі перепони, зможе перебороти страхи і жалі, але таки відпустить свого коханого. Не розумію як мої виправлення змінили суть вірша. Але, якщо у Вашому задумі щось інше, то і слова мають бути іншими. Якщо жінка жаліє, що відпускає то повинно бути на кшталт такого- Не видержу я тої муки, бо відпускаю твої руки. Розумієте, справа в тому, що вірш повинен розуміти кожен читач і поганий той вірш який треба розтолковувати, це значить, що Ви не зуміли донести своєї думки до мас.
Я десь читав - винятки можливі ( усюди) якщо вони геніальні . А я б сказав - винятки можливі завжди , якщо вони підкреслюють і оздоблюють зміст так , що ці винятки бачити чи відчути майже неможливо . Як би ніколи не було винятків - ми б знали тільки класичну поезію , а її в наш час стільки . І навіть поети неклачного написання віршів стали лауреатами багатьох премій і навіть лауреатами Нобелівської премії . Тобто я хочу сказати - треба шукати і прислухатись до своєї душі , удосконалювати свою неповторність , і працювати . Бути у постійному пошуку нових видів різноманітності поезії - для мене основа . А хто шукає - той знайде . Можливо і не геніальність , а лише розуміння . Мені сподобалося , хоч не знаю як було перше ... Тепер , якщо ви переробили , виникають деякі питання щодо змісту ...
Змінила один рядок у четвертому катрені. Було 'як погляд впаде на каміння' додала два слова 'твій' і 'вже' Більше нічого не виправляла.вірш трохи не той, щоб його правити... Та бачте в ньому не правильний розмір в першому катрені залишився. Дякую за Вашу увагу!
Моє бачення вірша таке: (наперід вибачте за виправлення) Я відпущу, бо іншому й не бути , (11) Залишивши тягар важкий спокути.(11) Не скажу слів і не торкнуться рУки,(11) Вгамую в грудях серця перестуки.(11)
Ти не побачиш сліз, душі ядухи,(11) Не вкриють слід річки, лише посухи.(11) Я завалю прохід до тебе камнем,(11) Засиплю всі стежки піском пустельним...(11)
Лишу на небі райдуги дороги(11) Нажаль по них не ходять людські ноги...(11) Може сльоза пече морозні щоки,(11) Чи навздогін простяг за мною руки...(11)
Не обернусь... не знатиму напевне,(11) Як ти стоїш, немов дитя безмовне.(11) Шукатимеш для мене розуміння,(11) Та погляд твій впаде лиш на каміння.(11)
І не помітиш, як в тяжкій знемозі (11) Бреду одна по не простій дорозі(11) Печальних доль... Й сльозою небокраю(11) Не плачу, а, насправді, відпускаю...(11)
У окремих залишених без змін катренах є ще не допустимі рими.
РАДА ЗНАЙОМСТВУ ІЗ ВАМИ. МЕНІ ДО ДУШІ ПОЛІТ ВАШОЇ ФАНТАЗІЇ У ВІРШАХ. ОТ ЛИШЕ МАЛЕНЬКА ПОРАДА - НЕ БІЙТЕСЯ ВИПРАВЛЯТИ, ЗМІНЮВАТИ, ЕКСПЕРЕМЕНТУВАТИ.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дякую за увагу!
