Так пізно прийшла любов
На заході вечоровім,
Здається, весь вік пройшов
З порожнім буттям в основі.
Так пізно прийшла любов,
Як в осінь цвітіння груші,
Запраглось душі обнов,
Коли уже в’януть душі.
Так пізно прийшла любов,
А нащо – спитаю в неї,
Руйнується міць основ
Під шелест душі моєї.
Коли загусає кров
І хлипає старість слізно,
Так пізно прийшла любов,
Не знаючи слова пізно.
|