Журавлями линуло над світом
Твоє слово про довічну дружбу,
Я ж тим часом закохався в літо,
Що до тебе знов пішло на службу.
Тихий усміх несло в твої очі
І до вуст торкалося житами,
Де цвірчав цвіркун і вдень, і вночі:
- То не дружба, то любов між вами.
Та палюче полуденне сонце
Випікало дні до горизонту,
І дивилась правда у віконце,
Як болюча похоронка з фронту.
Бо нема майбутнього в любові
І нема надії у кохання,
Залишились тільки дружба й слово
На коротких обрисах стрічання.
| 
у Вас 
0
