Бо кохаю тебе до смерті...

Можна я незабаром помру?

- Ти промовиш, що це ахінея?

Я зустрів уві сні свого суму сестру,

Танцював усю ніч із нею…

Вона так обіймала, до краплі душі,

Пригорталась до серця щокою,

І просила читати до скону вірші,

Бо не має без мене спокОю…

Чарував її лик, шепотів до мурах

Про любов нескінченну і вічну,

Що в мені завмирав мій самотності страх,

І не бився вже більш ішемічно…

Теплоти не було, тільки тиша і ніч,

Піді мною щасливі, без мене,

В тому суть вся мабуть і у тім уся річ,

Щоби вчасно подітись зі сцени…

Я хотів почуття і взаємності благ,

Віддавався, здавалось, до щерті,

Ти пробач мої хиби, хоча б у думках,

Бо кохаю тебе до смерті…