Та,невже...

Чути шелест дуба за вікном,

В нічку тиху,зоряну і ясну.

Пригощав духмяним я вином

Тебе одну,усміхнену й прекрасну.

Як під ранок півень обізвавсь,

Догоріти свічка ще не вспіла,

Що люблю тебе,тоді признавсь,

Цілував в уста тебе я, мила.

Чашку кави вперше я подав,

Як остання догорала зірка,

Та, невже я, доленько,вгадав,

Чи невже це вгадана вечірка?

01.20.2017Р.