Палаючі вогники...
Я думав це очі бунтарки
Насправді це просто тліють в темряві цигарки
Цей холодний сповнений любов'ю дотик
Шо проймає тіло немов найсильніший наркотик
Це твої обійми ...
Ні, це повіяв вранішній вітер
Й забрав мою нестримну мрію про тебе
Сльози, гарячі щирі сльози,що палали в мене на плечі
Я думав це роса...
Але ні ,то була прекрасна й мила що серця мого покинути не в силах дівчина, з пекельними очима.
Ти сиділа біля мене, прихилившись до грудей люцифера й тихо плакала,
що любов це лиш вигадка режисера.
А я... Не замічав нічого окрім себе
Егоїстично думаючи про цей бездушний Світ.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1114 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
