Мила моя, кохана (вже 32, як разом)
Мила моя, кохана,
Сонечко, оберіг,
Я на коліна стану,
Я припаду до ніг.
Я упаду в розпуку,
Я прокричу – не йди,
Навіть як хтось розлуку
Витягне із біди.
Навіть як кволе тіло
Схилиться до межі,
Я попрошу несміло,
Не викидай з душі.
Я помолюсь до тебе,
Сонце моє земне,
Я помолюсь не в небо,
Боже, прости мене.
Видно, десь на причасті,
Певно, в самім раю,
Хтось дарував, як щастя,
Душу мені твою.
Я тебе так кохаю,
Жити я так не вмів,
Мовити як, не знаю,
Не вистачає слів.
Я тебе так кохаю
В радості і журбі,
Що аж душі немає,
Певно, віддав тобі.
Додав: miknech (08.01.2019)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1521 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя