Мила моя, кохана (вже 32, як разом)

Мила моя, кохана,

Сонечко, оберіг,

Я на коліна стану,

Я припаду до ніг.

Я упаду в розпуку,

Я прокричу – не йди,

Навіть як хтось розлуку

Витягне із біди.

Навіть як кволе тіло

Схилиться до межі,

Я попрошу несміло,

Не викидай з душі.

Я помолюсь до тебе,

Сонце моє земне,

Я помолюсь не в небо,

Боже, прости мене.

Видно, десь на причасті,

Певно, в самім раю,

Хтось дарував, як щастя,

Душу мені твою.

Я тебе так кохаю,

Жити я так не вмів,

Мовити як, не знаю,

Не вистачає слів.

Я тебе так кохаю

В радості і журбі,

Що аж душі немає,

Певно, віддав тобі.