До чергової річниці весілля...

Коли настає чергОва річниця весілля,

Немов напуваюся знову п’янкого чар-зілля,

Цілую тебе і вслухаюсь, чи чути ще «Гірко!»,

В два боки кручуся, бо польки лунає підбірка,

До щерті проймає татуся поблагословіння,

І перше єднання від місяця й сонця проміння…

Так неублаганно втікає щорік і за роком,

А ми все ідемо, за руки тримаючись кроком,

У щасті і горі разОм пропливли океани,

Спокуси не важать сімейно-щасливої манни,

Я не надивився красою дівочого тіла,

Ти мама уже, і від того ще краща, більш мила…

Синочок, як доказ кохання обох неземного,

Я - твій, і ти створена лиш для одного,

Довіра, пожертва, взаємності компроміс,

Я гордий, що це наш життєвий девіз,

Нема на Землі прекраснішої картини,

Аніж в обіймах дві зірки чи навіть дві тіні…

Коли настає ця захоплива долі річниця,

Я знову освідчуюсь і не можу без сліз надивиться,

На ту, хто мені віддала своє щастя,

Яка до ста років достоту, стократно віддасться,

З шаленим натхненням я радо, юначо зітхаю,

Моя наречена, тебе я безмежно КОХАЮ!!!